Терещенко Михайло Іванович

Mikhail_Ivanovich_Tereshchenko

Терещенко Михайло Іванович (30 березня 1886, Київ — 1 квітня 1956, Монако) — український підприємець, цукрозаводчик та землевласник, меценат.
 
У березні-травні 1917 року міністр фінансів, у травні-жовтні 1917 року — міністр закордонних справ у Тимчасовому уряді Росії.

Вже в ранньому дитинстві вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, розумів старогрецьку і латину (пізніше вільно володів в цілому 13 мовами).

Закінчив Київську гімназію, Вчився в Київському університеті, в 1905—1908 вивчав економіку в Лейпцизькому університеті.

Закінчив юридичний факультет Московського університету (1909, екстерном).

У 1911—1912 роках був чиновником особливих доручень (без зарплатні) при Дирекції імператорських театрів. Став камер-юнкером. Володів разом з сестрами видавництвом «Сірін», що випускало книги літераторів «срібного століття», у тому числі роман Андрія Білого «Петербург». Підтримував дружні взаємини з Олександром Блоком. Вів світський спосіб життя, вважався балетоманом.

Масон, член ложі Гальперна.

При цьому активно займався бізнесом, був членом правління Всеросійського товариства цукрозаводів, членом ради Волжсько-камського банку і облікового комітету київського відділення Азовсько-донського банку.

Після початку Першої світової війни був уповноваженим передового загону Червоного Хреста на Південно-західному фронті, потім помічником по завідуванню санітарними організаціями на цьому фронті.

Входив до складу Головного комітету Союзу міст, займав пост уповноваженого Головного комітету Земського союзу. З липня 1915 року був головою Київського військово-промислового комітету, в 1915—1917 роках також був товаришем(заступником) голови Центрального військово-промислового комітету О. І. Гучкова.

Входив до складу Особливої наради по обороні. Незадовго до Лютневої революції брав участь в плануванні державного перевороту (разом з О. І. Гучковим і Н. В. Некрасовим; у змову був залучений і знайомий Терещенка генерал А. М. Кримов).

У липні 1917 брав участь у переговорах з Центральною Радою. Виступав за те щоб питання України було вирішене після скликання Всеросійських Установчих Зборів.

Разом з Олександром Керенським підтримував Центральну Раду, виступав проти дострокового вирішення «Українського питання»

Втративши весь статок в Росії, він успішно займався бізнесом за кордоном, був співвласником декількох фінансових компаній і банків у Франції і на Мадагаскарі. Працював у компанії «Мадал» у Мозамбіку у 1950-х роках.

Був благодійником, створював притулки для українських емігрантів і допомагав у їх облаштуванні, але не афішував цю сторону своєї діяльності.

 

 

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>